Керувати
За     

Як стати “скіфом”

Автор Наталка Лещенко // “Економіст”

Ти бажаєш стати скіфом?

Багато студентів нашого університету, дізнавшись про туристичний клуб „Скіфи”, задають одне й те ж питання: „ Як можна стати скіфом?”, тобто стати членом нашого клубу. У свій час це питання зацікавило і мене.

Тепер я скіф, але виявилось, що ним я стала не після вступу до клубу, а значно раніше. Ще тоді, коли багато років тому бабуся навчила розпізнавати прикмети, яких так багато в природі, прислухатись, уважно придивлятись до всього живого, сприймати цілющу енергію природи і розуміти її.

Мій туристичний дух проконувся ще в дитинстві, коли ми вперше з друзями, не маючи жодного туристичного спорядження, ходили в походи лісами, полями і непролазними болотами Полтавської області, потрапляючи в численні екстремальні ситуації, переживаючи стільки шалених пригод, що будь-які виховні методи батьків вже не могли зрівнятись з тими божевільними враженнями від чергової вилазки на природу з тихого комфортного домашннього затишку.

А офіційно скіфом я стала в соєму першому туристичному поході на байдарках весною 2004 року, яскраві враження від якого забути, мабуть, неможливо… Нам вистачило першого ж дня походу, щоб полюбити річку Серет, яка хоч періодично і „радувала” наші байдарки своїм підводним камінням, але й подарувала масу задоволення, вечорами ми засинали під її монотонний шум.

А цей ліс…цей яскравий захід сонця… ці древні високі береги, які вартують тут тисячі років, ховаючи в собі те, про що, може, більше ніхто не дізнається. Знову і знову перечитую мандрівний щоденник: ”Кує зозуля. Сідає сонце.

Засинає день. На душі спокій і відчуття, неначе я зробила лише один крок і опинилась тут, далеко від міських турбот, далеко від світу, що ще вчора поглинав мене повністю.

Один крок, і я тут, де ще можна забути слово „урбанізація”, де, так просто, ненароком зустріти лисицю, вмитись чистою холодною водою бистрої річки, засинати і прокидатись під спів пташок і довго-довго споглядати зоряне небо.

* * *

Сонце прокидається,

Стелиться туман –

Річка заховалася в білий океан.

Пахнуть гори соснами

Під пташиний спів,

Пахне пряно-весняно,

Спокій трав шумів.

Хмарами колишеться неба голубінь,

Легко-легко дишеться

Вранці провесінь.

Цей весняний затишок

Нас чарує знов,

В душі теплий залишок –

Цей травневий сон…

…так приємно розпочинається черговий день походу… жовтим промінням сомце сипнуло на перекинуті звечора байдарки, на палатки, самотньо чорніє погасле вечірнє багатя. Здається так добре, так чудово: шумить річка, зеленіє ліс на схилах гір… та на нас чекає ще один напружений день походу.”

Отож, ще один спосіб „стати скіфом”… пройти через традицйну посвяту в члени клубу, яка є справжнім життєвим випробуванням і суворою таємницею для кожного, але це не означає, що без посвяти Ти не можеш бути скіфом, адже хочеш цього чи ні, а сходивши хочаб один раз з нами в похід, вже не зможеш дивитись байдуже на туристичний рюкзак, без ностальгії згадувати як Ти його „таскав” на власному „горбу” по горам і долинам Батьківщини, а може і далі.

А як перевертався разом з байдаркою у холоднючу воду гірської річки. А зоряні ночі, проведені з гітарою біля багаття, а ці вічно шалені, але такі до болю рідні „бойові” друзі . Тож, якщо Тебе не лякає така перспектива, тоді Ти…скіф.

Лещенко Наталія, ФЕФ 3курс

Археологічні розкопки в Судаку – 2004

Автор Роман Корнилюк // “Економіст”

Солдая, Сугдея, Сурож… Саме так у різні часи називали торгове поселення, що розкинулось на неприступній горі, омитій хвилями Чорного моря, зігрітій благодатним кримським теплом.

Місто жило, розвивалось, розквітало. Не зважаючи на те , хто ним володів: візантійці, генуезці чи турки. У XV столітті воно було вдвічі більшим за тогочасний Париж.

Проте, як і сонце, і ми, і все в цьому тлінному світі, що після зеніту неодмінно хилиться, падає та врешті зникає з очей, могутня Солдая поступово руйнується нещадними віхами часу. Солдая на довгі століття повертається в обійми матері-землі.

І тепер лиш незламні стіни фортеці тісним кільцем оточують навіки поховане місто, ревно охороняючи всі його таємниці.

12 міфів кримського походу

Автори  Надія Коломієць, Ірина Опанасенко

До серйозного походу зазвичай готуються не один день і навіть не два. Тиждень – це мінімум. У когось підготовка затягується на місяць.

Те що Кримський похід буде серйозним – це усвідомлював кожний з учасників експедиції, по-перше, ми претендували на туристський розряд – “двієчку”, а це десять походних днів, двісті кілометрів шляху та найвищі вершини Криму (плато Чатирдаг, г.Димерджі), по-друге, для турклубу “Скіфи” – це була перша мандрівка до Кримських гір, і відповідно людини (т.зв. провідника), яка б досконало знала маршрут у нас не було, тому попереду чекало багато несподіванок і непередбачуваних ситуацій.

Археологічні Розкопки Легедзино – Тальянки, літо 2003

Автор Ілона Ляшенко // “Економіст”

“О поле, поле, кто тебя
Усеял битою посудой?..”

Слова невідомого археолога-початківця.

Фіолетовий мікроавтобус мчить трасою Київ-Умань. Дорога не близька, проте, коли їдуть друзі, це не має значення. У салоні чути гомін і сміх. Настрій бадьорий та радісний: нарешті знову їдемо на розкопки, назустріч трипільським загадкам і таємницям!

Вже вдруге члени стк “Скіфи” разом з експедицією Інституту археології АНУ виїздять на розкопки трипільських поселень. Минулого року ми були неподалік від міста Канева у с. Пекарі. Цього — прямуємо у с. Легедзино, що за 30 км. від Умані.

Підводні розкопки Судак – 2003

Автор Гарбар Андрій // “Економіст”

Наша экспедиция задумывалась задолго до этого лета. Задумка об «углублении» археологических иследований вы делась в образование пробной секции подводного спорта под руководством Сергея Моисеевича Зеленко совместно с кафедрой археологии Киевского Национального Университета имени Т.Г. Шевченка.

На базе бассейна спорткомплекса «Экономист» стали проводить регулярные занятия по теории, медицине и практике подводного спорт. Группа студентов КНЕУ получила возможность пройти полный курс и получать сертификаты подводника по системе СМА8.

А дальше пошло-поехало – грандиозные планы, масса новых предложений. И главное – нам разрешили принять участие в самой что ни наесть настоящей подводной археологической экспедиции. На его ответственное мероприятие от СТК «Скифы» отрядили шестерых студентов, там им предстояло закончить свой курс и поучаствовать в исследованиях.