Керувати

Науково-пізнавальний блоґ

Презентація поїздки в Польщу

Автор Дрегало Олег // “Економіст”

Без сумніву, одним з найвідповідальніших днів нашого перебування у Польщі можна вважати 29 березня 2003 р., — це був день, коли Клуб “Скіфи” мав виконати важливу місію – презентувати Україну, м. Київ, Університет і свою організацію.

Презентація мала бути відносно короткою, змістовною, яскравою та зрозумілою. До виконання цього завдання скіфи підійшли творчо – вона складалася з різних за формою та змістом частин; з офіційного представлення презентація повина була перейти у дружню бесіду, — що нам завдяки спільним зусиллям вдалося здійснити.

Вранці 29 березня після сніданку ми вирушили до місця, яке зветься Кадільня – воно нагадує амфітеатр, який оточують скелі з озером в середині. У амфітеатрі проводяться концерти відомих співаків та театральні дійства. Біля озера можна зустріти відпочиваючих з друзями та сім’ями. Потім ми поїхали до гори, яка носить назву Святий Хрест. Це лиса гора, що в минулому вважалася місцем зустрічі відьм у Польщі. Після того,як це місце було очищене від них – тут збудували чудовий монастир, де до цього часу зберігається хрест з вмонтованим у нього кусочком хреста, на якому був розіп’ятий Ісус – звідси й назва гори.

Поїздка на Полтавщину

Автор Ольга Валентинівна Ступак // “Економіст”

У діяльності клубу “ Скіфи” та клубу “Дорогами до прекрасного” наприкінці вересня 2003 року сталася цікава подія, а саме – започатковано цикл спільних творчих експедицій до джерел духовності , який відкрила перша цікава і змістовна подорож в с. Березова Рудка ( Київська обл.. ), в Мгарський монастир (Полтавська область) та до с. Богданівна в музей-садибу славетної української художниці Катерини Білокур.

Ідея поєднання діяльності двох клубів в цьому напрямку має велике значення як для викладачів так і для студентів КНЕУ – адже саме у таких творчих експедиціях відбувається цікаве спілкування старшого покоління з молоддю не в аудиторіях, а безпосередньо на природі

Студенти мали нагоду познайомитися ближче з викладачами кафедр політології, статистки, бухгалтерського обліку, філософії та психології, які виявляється пишуть вірші, вміють майстерно фотографувати, захоплюються історією, є патріотами своєї землі. Викладачі ж в свій час зблизька поглянули на нашу прекрасну молодь, таку співучу, веселу, дотепну, яка може за 15 хвилині козацький куліш зварити, і прибрати галявину від сміття, і поставити десятки запитань своїм старшим наставникам.

Ніхто з учасників творчої експедиції не лишився байдужим до того цікавого дійства, яке відбувалося протягом всієї мандрівки. Назавжди залишиться в пам’яті вечеря на заході сонця біля самісінької хати Катерини Білокур, духм’яний чай, пісня під гітару біля вогнища.

Благословімо ж перші спільні кроки в пошуках нових джерел духовності ще не сходженими дорогами до прекрасного.

Координатор СТК ”Скіфи” КНЕУ О. В. Ступак

Поїздка в Польщу

Автор Невідомий скіф // “Економіст”

За запрошенням товариства громадських ініціатив „Варіант” (Польща, м. Кельце) у березні 2003 року СТК „Скіфи” взяв участь у проекті „Сусіди” програми гуманітарної освіти і прав людини на порозі Європи, яка об’єднується.

Метою цього проекту було прагнення зробити ближчою для мешканців м. Кельце культуру і традиції України, навчити молодих людей поважати інші культури та співпрацювати з іншими людьми, надати можливість молоді з польського міста поспілкуватися з молодими людьми з Києва про те, що нас об’єднує, крім історії та щоденного сусідства.

Товариство громадських ініціатив „Варіант” розпочало свою діяльність у 1999 році. Назва цієї організації означає, що людина має право самостійно обирати свій шлях, тобто вона завжди має можливість вибору та прийняття правильного рішення. ТГІ „Варіант” нараховує у своєму складі близько 7000 осіб, серед яких молодь, діти, педагоги.

Полтавщина

Написала Оксана Оніщук // “Економіст”

Мої враження від першої поїздки під егідою університету

Отож, як можна поділитися враженнями, якщо вони минають так швидко? Та все ж, в серці залишаються спогади, які ще довго втамовують жагу до прекрасного.

Наша екскурсія включала відвідини села Березова Рудка, Спасо-Преображенського чоловічого монастиря та музею-садиби народної художниці України – Катерини Білокур.

Полтавщина…Загадкова і неповторна. Коли Полтавську область відвідувала посол Норвегії, то зауважила, що побувавши на Полтавщині, вона відкрила для себе всю Україну. В цій області Центральної України я була вперше. До цього ця частина нашої держави асоціювалася в мене передусім із страшною трагедію – голодомором. Проте вже перший промінчик сонця, що зустрів нас, змінив мої асоціації. Безумовно, краєвиди, які мені відкрилися кардинально відрізняються від природи Волині ( я сама звідти), але вони чомусь відразу стали такими близькими.

Щодо пізнавальної частини, то насамперед мене зацікавила і здивувала інформація, яку ми отримали в маєтку Закревських. Виявляється, що в Шевченка було ще одне нерозділене кохання…Знаєте, це наче відкривати для себе ще одну сторінку, здавалося б, вже прочитаної книги. Ще в школі ми детально вивчали біографію Тараса Григоровича, але, очевидно, вивчили не все. До речі, як багато ви знаєте про піраміди, що знаходяться в Україні? Так-так ви все правильно прочитали: такі дійсно є. І одну з них я бачила на власні очі. Розмірами вона, звичайно, дещо поступається піраміді Хеопса, проте…

Зовсім в іншому емоційному контексті сприймається чоловічий монастир. Саме тут благословляли усіх гетьманів України, перед тим, як вони приступали до своїх безпосередніх обов’язків. Повітря насичене якоюсь відчуженістю… Можливо, через те, що за часів козацтва жінкам було суворо заборонено заходити до монастиря.

Як відомо, Катерина Білокур померла ще в 1961 році, тобто її музей теж якимось чином пов’язаний з історією. Повірте, уже при вході в будинок, де колись мешкала художниця, тебе охоплює якась особлива аура, і ти не відчуваєш навіть подиху історії. Далі ти переживаєш цілу гамму почуттів: від захвату (здається, ніби ти в самому царстві естетики) до глибокого сорому за ті поневіряння та приниження, яких довелось зазнати митцю.

От і все, як кажуть: коротко про головне. Маю надію, що відкрию для себе ще не один куточок України разом із „Скіфами”, адже наша Батьківщина – така велика.

Оніщук О.

ФЕФ 1 курс

Наші за кордоном

Написала Ольга Валентинівна Ступак // “Економіст”

Тетяна Гаврилюк –  студентка 5 курсу факультету економіки і управління прийшла в наш клуб декілька років тому. ЇЇ поява, мов теплий стрімкий подих весни миттєво порушив розмірену, сплановану роботу скіфівців. Життєрадісна, бойова, цілеспрямована Тетяна сподобалася всім і відразу.

Згодом, вирушаючи в туристичний похід або в археологічну чи етнографічну експедицію, разом з цією дівчиною, я завжди відчувала впевненість, надійність, душевний спокій.

ЇЇ фізична витривалість в поєднанні з  позитивним відношенням до будь-кого в групі, її тепле ставлення до найменших скіфівців, її не по роках мудра поведінка щодо людей складних, закомплексованих, завжди приємно дивувала.

Та більш за все, вражає в  цій дівчині  прагнення цікаво жити, мандрувати, відкривати для себе світанкові обрії чогось нового, прекрасного.

Так, взявши одного разу в клубі рюкзак і спальний мішок, вирушила ця дівчина до Польщі. Перебуваючи за кордоном, вчилася, працювала, вивчала польську та англійську мови, та при цьому не забувала про КНЕУ, про свій клуб.

То ж нікого не здивував її звінок: “Скіфи, готуйтеся до презинтації України в Польші. Про вас знаюсь, на вас чекають.”

Зворушлива зустріч з Тетяною Гаврилюк відбулася вже в місці Кельце (Польща). Як же було приємно зустрітися з цією чарівною українською дівчиною, яка успішно працює менеджером з експорту та зв’язках зі Східною Європою в фірмі “Дім і стиль”. Крім того, Т.Гаврилюк приймає активну участь у всесвітньому волонтерському русі, підтримує зв’язки з різними молодіжними організацієми, зокрема з товариством громадських ініциатив “Варіант” у рамках проекту “Сусіди”. Глибокі знання польської і прагнення досконально володіти англійською мовою дає ій можливість бути містом між молодими людьми багатьох країн, а позитивні якості щирої української душі, її працьовитість, співучисть, комунікабельність, гостиність і при цьому завжди радісна посмішка руйнують всі негативні стереотипи щодо українців у наших сусідів – поляків та й не тільки у них.