Керувати

Статті

Говерла, яка Говерла? Та нема тут ніякої Говерли.

Все починалося зі слів: «Будеш нашим літописцем» Що ж робити, нікуди діватися. Така відповідальна посада, ну і крута звичайно: я ж не лох відмовлятися. Жартую, насправді, з гарними друзями не тільки в похід, а й у розвідку можна.

Отож, Франківськ. До бусіка і збору решти групи лишалось десь 5 годин.
Центр міста: стометрівка, парки, озера, фонтани – мені дуже сподобались. Краще ніж в рідних Сумах, хоча Юля,  яка нещодавно відвідувала моє місто, сказала, що це через те, що я вперше тут. А все ж найбільше запамяталося як ми з Віталіком лякали людей питанням: «Как пройти к Говерле? Мы из Тулы. Нам сказали что здесь можна посмотреть Говерлу» Відповіді були найрізноманітніші: від реального пояснення як туди дістатися до «послання». А чоловік в жовтих окулярах інтелегентно-робітничої зовнішності, помовчавши 10 секунд і дочекавшись поки ми 5 раз перепитаємо його – вистрелив грудним тихим басовим голосом: «Говерла, яка Говерла, нема тут ніякої Говерли» Словами описати неможливо, це було настільки смішно сказано, що ми згадували цей момент  весь похід.

Як сходити на Кавказ і лишитися задоволеним?

Автор: студентка ФЕАПК ІV курс
Лідія Журба

«Ось і закінчився похід 1-ої категорії складності…», – так драматично пишуть натхненні туристи, коли хочуть розповісти про свої досягнення, похизуватись сміливістю. Але я не збираюсь вимальовувати хронологію подій, уточнювати географічні назви, кілометражі. Поділюсь ексклюзивними подробицями подорожі туристичного клубу «Скіфи» в Грузію. DSC_0279

Готуватися до походу треба заздалегідь. Справді, треба. Особливо морально. Особливо своїх батьків. За півроку попередивши про можливість, що їхнє чадо зникне на півмісяця десь серед Кавказьких гір. Бажано побути перед походом певний час в іншому місті, але на Батьківщині. Тоді ефект від шоку «Мамо, я ж через тиждень лечу в Грузію» дозволить потихеньку спакувати речі, доки батьки нервово шукають заспокійливе.

Літопис карпатського походу

Ганна Лимаренко

Частина перша.

Тридцять еклерів

Наш похід, як, напевне, і всі інші, почався з полювання на продукти. Найбільшим ареалом їх проживання є гіпермаркет «Ашан», тож, ми вирушили туди. Кожен отримав свій список продуктів, і пішов на пошуки. Власне, нічого підозрілого і дивного в тому, що хтось купує тридцять еклерів немає, а проте очі навколишніх людей були сповнені цікавості,  коли ми охайненько і уважненько рахуючи складали еклерчик до еклерчика в пакетик.  На покупці ковбаси, сиру, редисочки та інших банальностей зупинятися не будемо, а , перестрибнувши ще й через пристрасті, які розгорілись при розподілі продуктів та снаряги, а також через потяг, в якому ми познайомилися з Арсеном і пограли-поспівали, опинимося одразу на найбомжацькішому вокзалі України – в Івано-Франківську.

Розділ перший.

Осмолода.

–          «Давайте мені хоч мільйон, і тоді не поїду» – так відповів нам дід Микола, шофер білого мерседеса, коли ми сказали, що нам треба до Осмолоди.  І потім ми з задоволенням стібали водіїв, впевнено говорячи їм, що вони «ТУДИ» не поїдуть, коли вони питали куди нам треба.

Проте, як відомо, де не пройдуть танки, там пройде піхота, себто рейсові автобуси. Спершу  ми доїхали до Калуша, а потім…   Потім у нас був перший урок йоги – з тренуванням  навиків  дихання, точніше анаеробності, гнучкості, витривалості, і навіть незначними успіхами в левітації.   І от, їдемо ми, висячи в найнеприродніших позах, наші наплічники, незграбно звалені докупи ззаду, скочуються на голову феноменально флегматичного подружжя, загрожуючи зламати їм шию, люк відкривається лише наполовину, на кожній зупинці запихаються все нові і нові люди, рівень ущільнення наближається до рівня ущільнення чорних дір…і лунає розпачливий голос в пустелі «Спасайтє сабаку» – це, тобто, Джефа, якому було точно ще гірше ніж нам, і який, бідняга, я дивуюсь як не віддав богу душу в тій маршрутці…

Водний похід Гнізна-Серет зі скіфами

Марина Бурнатна

Мабуть, у кожного з нас є спогади, які зігрівають навіть у найлютіший мороз. Для мене це похід на байдарках з турклубом «Скіфи», який відбувся у травні 2013 року. Дуже важко описати ті 12 незабутніх днів, адже щодня і щогодини траплялося щось надзвичайно цікаве.

До походу для половини групи байдарки були чимось новим і незнайомим. Як ними управляти ми знали лише зі слів нашого інструктора Віталія Олександровича.

Байдарки готуються до запливу

Байдарки готуються до запливу

Кримські спогади

Нитка маршруту: р.Сатера – «Кам’яні гриби» – водоспад «Гейзер» – водоспад «Джурла» – г.Південна Дімерджи («Блини») – Дімерджи яйла – г. Стіл-Гора – джерело Су-Ат – печера «Терпі Коба» – г. Каратау –  печера «Маміна» – Карабі яйла – пер. Великі ворота – пер. Малі ворота – Ніжній Кокасан – джерело Павло Чокрак – г. Скирда– ск. Аю-кая – с.Громовка –сел. Морське – «Голіцинська стежка» – пос.Новий світ – м. Судак – Судацька фортеця.

Скіфи у Криму

гора Южная Димерджи

На пляже "Червяк" в Судаке после ночёвки на берегу моря

На пляже “Червяк” в Судаке после ночёвки на берегу моря