Керувати

Статті

Славське: рідний полюс екстриму (рос.)

Роман Корнилюк // Кiевскiй ТелеграфЪ

Славское: семь шагов к зимней карпатской сказке

Славское — это полюс экстрима, свободы и новых впечатлений, который с
неистовой силой притягивает жаждущих острых ощущений людей. Тот, кто
впервые оказывается в карпатской столице горнолыжного спорта, сразу
приобщается к странному миру этого маленького островка активного отдыха
среди бескрайнего океана украинской будничности.

Із щоденника дебютанта екстрім марафону. Гірські перегони „X-WINTER 2006”

Автор Корнилюк Сергій // журнал „Екстрім”

„Не важно,какие места получат команды, главное, чтобы для всех это стало большим приключеним”

Так говорив Олексій Келін із турклубу КПІ „Глобус”, головний суддя і організатор цих зимових перегонів.

Ну, ми й вирішили і від нашого турклубу команду відправити. Хай собі мерзнуть.

24.02. Забрав у тренера льодоруб і на всіх парах біжу на місце збору.

Ху…нарешті на станції „Житомирська” виходжу з метро. Встиг. Наша команда, з якою доведеться пережити 2 дні виснажливої гонки вже зібралась, чекали тільки мене. Разом із іншими учасниками залізаємо в автобус. ОГО! Стільки льодорубів та рюкзаків у одному місці я ще не зустрічав. Дорогою обговорюємо умови змагань. Все дуже просто: після того, як нас закинуть цим автобусом в глухий житомирський ліс, нам доведеться:

Записки печерної людини або із щоденника спелеолога дебютанта

Автор Корнилюк Сергій // “Економіст”
„…у спелеолога в житті є дві радості: коли він заходить у печеру і коли він із неї виходить…”
Ці слова належать провіднику Андрію, який водив нас, “скіфів”, по печері Млинки. Це творіння природи має загальну протяжність ходів близько 25 км і знаходиться біля однойменного села Тернопільської області.

А їздили ми туди на вихідних, 18-21 листопада.

Ще й досі враження від побаченого розпирають настільки, що на газетну сторінку просто не вмістяться. Але спробую. Отже:

18.11.05. Збір. Потяг „Київ – Чоп”. Веселий провідник і багато-пребагато спілкування.

19.11.05.
Прибули до Тернополя. Потім ще 3 години добиралися електричкою до ст. Залісся. А звідти – пара-трійка кілометрів – і ми в кінцевій точці маршруту. Розмістились в будиночку на окраїні села. Скинули рюкзаки, і вже через 3 години занурились у таємниці підземного світу. Наш перший провідник Володя із Чортківського спелеоклубу „Кристал” розпочав мандрівку дуже мило і ненав’язливо. Спочатку ми ходили від однієї просторої зали до іншої, і лише інколи в проходах доводилось пригинатися. Але вже через хвилин 10 були змушені пересуватись на чотирьох, а трішки пізніше і по пластунськи лізти.

Археологічні розкопки в Судаку – 2004

Автор Роман Корнилюк // “Економіст”

Солдая, Сугдея, Сурож… Саме так у різні часи називали торгове поселення, що розкинулось на неприступній горі, омитій хвилями Чорного моря, зігрітій благодатним кримським теплом.

Місто жило, розвивалось, розквітало. Не зважаючи на те , хто ним володів: візантійці, генуезці чи турки. У XV столітті воно було вдвічі більшим за тогочасний Париж.

Проте, як і сонце, і ми, і все в цьому тлінному світі, що після зеніту неодмінно хилиться, падає та врешті зникає з очей, могутня Солдая поступово руйнується нещадними віхами часу. Солдая на довгі століття повертається в обійми матері-землі.

І тепер лиш незламні стіни фортеці тісним кільцем оточують навіки поховане місто, ревно охороняючи всі його таємниці.

12 міфів кримського походу

Автори  Надія Коломієць, Ірина Опанасенко

До серйозного походу зазвичай готуються не один день і навіть не два. Тиждень – це мінімум. У когось підготовка затягується на місяць.

Те що Кримський похід буде серйозним – це усвідомлював кожний з учасників експедиції, по-перше, ми претендували на туристський розряд – “двієчку”, а це десять походних днів, двісті кілометрів шляху та найвищі вершини Криму (плато Чатирдаг, г.Димерджі), по-друге, для турклубу “Скіфи” – це була перша мандрівка до Кримських гір, і відповідно людини (т.зв. провідника), яка б досконало знала маршрут у нас не було, тому попереду чекало багато несподіванок і непередбачуваних ситуацій.