Керувати

Статті

«Скіфи» напередодні свого 10-річчя. Звіт за 2008 рік

Автор Корнилюк Сергій // “Економіст”

Минулий рік для клубу «Скіфи» було унікальним. Навіть влітку не пройшло жодного вівторка чи четверга без традиційних клубних масових чаювань. Що вже говорити про кількість проведених заходів.

Якщо все ж таки спробувати скористатися сухою мовою статистики (на початку нового навчального року саме час підбити деякі підсумки), виходить що з з вересня 2007 по вересень 2008 рр скіфи організували

4 категорійні пішохідні багатоденні походи,

21 похід вихідного дня,

9 екскурсій,

4 творчих вечори,

5 зустрічей з відомими людьми,

2 поїздки в дитячий будинок «Материнка»,

виступили спів організаторами

1 фотовиставки,

3 фестивалів, ще на 3 їздили просто як глядачі,

поставили в стінах клубу 2 вистави,

брали участь у

2 експедиціях,

1 археологічних розкопках,

4 телепередачах,

в межах понеділкових кінопоказів було показано 10 повнометражних фільмів, 6 короткометражних, 3 мультфільми.

Відкриваючи Харківщину

Автор Мирослава Заєць // “Економіст”

Якщо говорити про улюблені українські місця паломництва туристів, то, звичайно, на початку списку стоїть Західна Україна з Карпатами, замками, монастирями, тоді – Крим, узбережжя Чорного та Азовського морів. У той же час схід, як правило, випадає з поля зору й розглядається винятково як промисловий осередок. А дарма.

Бо навіть там можна знайти багато цікавого. І коли постає питання: куди ж помандрувати, відповідь одна – до Харківської області.

Мало хто знає, що Харківщина славиться не лише безліччю розвинутих галузей промисловості, а й великою кількістю архітектурних пам’яток, рядом маєтків, кожен з яких має свою історію.

Отже, пропоную почати нашу уявну подорож зі справжнісінького… замку! А точніше – з Шарівського маєтку Богодухівського району.

Історія замку (а саме такі асоціації виникають при спогляданні фасаду будинку з двома величними баштами) розпочалася ще у першій половині ХІХ ст., коли поміщик П. Ольховський вирішив збудувати для себе маєток – своєрідне псевдоготичне диво з білого каменю з широкими терасами, ставками та парком.

Таємниці Молюхового Бугра – 2008

Автор Богдана Брунченко // “Економіст”

Як чудово, що Ви заглянули на цю сторінку, адже я хочу дещо запитати: Ви ніколи не були на археологічних розкопках? Ні?! Як же багато Ви втратили!

Особливо якщо розкопки проходять на Молюховому Бугрі під керівництвом Тетяни Миколаївни Нераденко – кандидата історичних наук, професійного археолога.

Веселе життя в палатці, душевні пісні біля вогнища, запашний аромат польових квітів, обряди святкування Івана Купала і, нарешті, радість від знаходження важливого камінця або шматочка кераміки – все це робить ­­­­­­ кожен день насиченим і незабутнім. Іншими словами, Ви можете не лише буквально доторкнутись до тисячолітньої історії, а й класно відпочити… Цього літа на експедицію потрапила і я.

Чому саме ці дні стали незабутніми для мене, розкажу в кількох словах. Хоча, в кількох напевно не вийде

Розкопки проводились в Черкаській області біля села Новоселиця Чигиринського району. І хоча нас централізовано туди відвозили, ми трішки заблукали. Зате дістались місця розкопок якраз на обід. Хіба можна було подумати, що в польових умовах можливо зготувати такий смачнючий борщ!

Нотатки туриста-дилетанта, або Літопис мого першого походу (Остріг – Почаїв)

Автор Мирослава Заєць // “Економіст”

Так уже повелося, що для більшості людей вихідні (а особливо такі тривалі, затяжні травневі свята) – це ще одна можливість трішки довше поспати, полежати перед телевізором, поприбирати в хаті чи, насамкінець, «погребтися» в грядках. Але, на щастя, не перевелися на білім світі «диваки», для яких рюкзак за плечима, стоптане взуття і довга дорога попереду – найкращий відпочинок.

А якщо це все доповнюється гарною, усміхненою, жартівливою компанією, то банальні «совдепівські» першотравневі канікули «ризикують» перетворитися на неймовірну пригоду!

Відверто кажучи, донедавна і я належала до таких собі «лузерів», які на тиждень заїжджали додому і займалися усіма вищенаведеними речами… Але провівши у такому режимі з десяток років свого свідомого життя, заманулося мені чогось нового, вражаючого… Врешті-решт, треба ж розвиватись у якомусь напрямку! От і вирішила сходити в похід…

Наслухавшись усіляких метеорологічних побрехеньок про холодну погоду, сніги-дощі-град-шквали від своїх рідних («Як же це ти в палатці ночуватимеш?») і психологічних жахіть від досвідчених туристів про «четвертий день», таки переборюю свій страх, морально налаштовуюсь і… напрошуюсь у похід! Все, рішення прийнято! Назад дороги нема. Вперед і тільки вперед!!!

Київська фортеця+Зелений театр

Автор Корнилюк Сергій // “Економіст”

Більше фото ТУТ

Ху, сходили…. добровольців які готові були встати в суботу о 9 ранку виявилося крім мене лише 3 – режисер Мирослава, Маринка і звісно Корінний. Всі інші (по прізвищах не буду) задоволено спали-хворіли-ходили на воєнку.

Гуляли не так вже й довго – закінчили о 2 дня. (4 год.) але уявіть який зоряний склад!!! Корінний який пішком на Харківську і назад з Шулявки гуляє, Маринка, яку в поході не догониш, за Мирославу саме її прізвище все говорить… Словом пересувались досить мобільно. спочатку гуляли по самій фортеці.

В музеї Корінний вже традиційно діставав своїми археологічними коментарями студентку -екскурсовода. По камерах вязниці гуляли довго. Маринку спробували в карцері закрити. Потім зжалились… Хто ж на вилазках кашу буде варити?