Керувати

Статті

Піди в похід! (про липневий похід Таї Голуб)

Учасник конкурсу «Скіфське перо 2010 осінь»

Оля ФещенкоШибене-Шибене емблема

Якщо тобі все набридло і ти хочеш втекти від цивілізації – піди в похід, пройдись незнайомими стежками, подивись на красу гір, і повір, тобі відразу стане краще.

Організовується пішохідний похід до Карпати в літку на десять днів. Набралось п’ять учасників, три дівчинки та два хлопці, ну в принципі нормально.

Учасники походу:
Наш лідер – Тая Голуб – дуже позитивна людина, вступає в аспірантуру.
Мирослава Заєць – наш завгосп, нархозівець, але працює журналістом.
Остап Мазур – костровий, студент КНЕУ, першокурсник (його ще не знаю, новенький).
Саша Бузник – фотограф, дуже спокійна людина, також навчається в КНЕУ .
Я – Оля, тікаю від цивілізації з цікавими людьми та чекаю пригод на свою голову (а їх таки вистачило).

Сам похід обіцяв бути тихим, мирним, спокійним, без особливих ускладнень, це ж бо одиничка. Та ми в Карпатах, і там гори диктують свої правила. Отже,

Мандрівка в минуле

Оксана БлиндюкПереможець конкурсу Скіфське перо-2010

Літо підходить до завершення і пора підвести підсумки… Чудовий був час, жаркий, веселий, насичений подіями. Два місяці літніх канікул минули настільки швидко, що й оком моргнути не встигли. А що лишилося? Купа фотографій, які зайняли майже всю пам’ять мого комп’ютера. А ще – спогади – приємні, яскраві, незабутні.

Фото автора

Одним із таких став спогад про час, проведений… на РОЗКОПКАХ! Так, то були справжнісінькі археологічні розкопки! Групі скіфів вже вкотре довелося торкнутися історії в найпрямішому розумінні цього слова.

Повернення до казки у камені…

Автор Юлія Червінська // “Економіст”

Кам’яні квіти…Скажете такого не існує!? А ви вірите у інші світи? Світи, що знаходяться зовсім поруч, потрібно тільки дуже захотіти їх побачити, а найкраще всього—їх відчути! Ні!—це не просто моя уява—це реальність…

Вона зовсім не схожа на ту, в якій ми живемо. Там час летить повільніше, здається, що він взагалі зупиняється (щоб виросла одна кам’яна квіточка, мають пройти тисячі, а то й мільйони років).

А що, якби люди жили в таких умовах? Можливо ми змогли б знайти еліксир вічного життя? Та ні!–Нам потрібно світло для життя, а там його не існує…

Тож давайте помандруємо у інший світ. Прекрасний світ каменю, глини та неповторних кристалів. Для цього нам не потрібно створювати машину часу! Просто візьмемо величезне бажання, гарний настрій, друзів, трішки терпіння і невеличкий рюкзак з одягом і харчами. Тепер можемо вирушити в дорогу, тобто на потяг «Київ—Чортків».

Автостопом по Европе (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Вітаємо скіфів Сергія Головацького та Галю Кокорєву з вдалою поїздкою автостопом по Європі!

Хоча за статутом клубу ця мандрівка вважається приватною (НЕклубним заходом) думаю, всім Скіфам буде цікаво почитати фоторепортаж ИА «Новый мост» (Дніпропетровськ) про це.

180 кілометрів щастя (похід в Карпати)

Автор Ольга Куліцька // “Економіст”

Мені доводилось писати статті на безліч тем, але коли захотілось поділитися враженнями про наш карпатський похід зі «Скіфами», вперше не вистачало слів щоб описати все те що ми бачили і відчували

Наближалися травневі вихідні, а з ними довгождана можливість кількаденного активного відпочинку… Приміщення клубу «Скіфи» з кожним днем все більше нагадувало вулик. Збоку, напевне, все виглядало досить дивно: купа спорядження безліч людей.

Розмовляють рідною мовою, але зрозуміти, що означає сказане, не так то просто. Наприклад: «Ти «кішки» береш?», «Де твоє КЛМН?» Лише потім здогадуєшся, що кішки – це просто сталеві пазурі які натягуються на взуття альпініста, а КЛМН – скорочена абревіатура «Кружка-ложка-миска-ніж».

Та я думаю вам всім знайомі відчуття того солодкого хвилювання перед поїздкою (неважливо куди): останні дні перед виїздом ти буквально живеш передчуттям насолоди. Це створює особливу дивовижну атмосферу, яка й панувала в Скіфах.

Ми збиралися провести десять днів в Карпатах, в пізнавальному поході, другої категорії складності через стародавній Манявський скит, Манявський водоспад, Свидовецький та Чорногірський хребти. І ось довгождане тридцяте квітня настало. Відсутність квитків та квитки взяті не на ту дату нікому на заваді не стали — 1 травня до Івано-Франківська приїхали всі.

По дорозі до Маняви водій мікроавтобусу розповідав безліч історій, на одній з яких мушу зупинитись.