Керувати

Публікації Волошка:

Почуйте всі!

Почуйте всі – те, про що мало говорити, чути чи писати! Це потрібно сприймати: «…всім , чим вас наділив Бог. Кожним органом, всіма відчуттями.»( Б. Гаврилишин.) Ти – українець, ти – українка, наша земля – Україна. Це не можна витерти із пам’яті, не можна цуратися, цим потрібно пишатися! Людина, про яку я напишу, пишається тим

Україна очима Скіфів

«Був зимовий сонячний день» – так починаються зазвичай твори та казки. Однак, старт нашої історії відбувався інакше. Тоді були ми – Скіфи, які, власне, хотіли побачити спадщину української історії, залишену нам в славетному місті Батурині. А день-таки був морозний (дуже морозний) та сонячний. Квиткові каси вокзалу Київ-Пасажирський… Дзвінка, Ярослава, Таня та я з Катериною купуємо

Вечорниці

На святу Катерину ховайся під перинуЯ, святий Андрію, конопельку сію – дай же, Боже, знати, хочу. Хто заспить на Варвари, той цілий рік буде сонливим. Ось і досніжив грудень, а з ним і грудневі святки: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, Ганни. Раніше ці свята славились своїми  розмаїтими традиціями та веселими вечорницями,  а тепер, для більшості, 

Добрий вечір – святий вечір. Голодна Кутя прийшла.

Напередодні Водохреща клуб знову наповнився живим співом Скіфів та Скіф’янок. Єдиною дружньою родиною відзначалась остання кутя в цьому році. У студентів КНЕУ після Різдва почалася сесія, перші екзамени…, а в голові лише одне питання – чи приїхали Скіфи? Як же хотілось побачити всіх, всіх, всіх…! Бажання збуваються, особливо в цьому році. Два листа від Дзвіночки

Не тільки в День злуки, єднаймося за руки

22 січня 1919 року ми – українці об’єднались. Слава Україні – героям слава! Це особливий день для нас – неначе друга незалежність землі нашої Неньки. І приємно бачити свідомий патріотизм та бажання не забувати історію України, якою б вона не була. Не вперше студенти, активісти та прості перехожі мосту об’єднали міцно два береги Дніпра. Однією