Керувати
За     

Піди в похід! (про липневий похід Таї Голуб)

Учасник конкурсу «Скіфське перо 2010 осінь»

Оля ФещенкоШибене-Шибене емблема

Якщо тобі все набридло і ти хочеш втекти від цивілізації – піди в похід, пройдись незнайомими стежками, подивись на красу гір, і повір, тобі відразу стане краще.

Організовується пішохідний похід до Карпати в літку на десять днів. Набралось п’ять учасників, три дівчинки та два хлопці, ну в принципі нормально.

Учасники походу:
Наш лідер – Тая Голуб – дуже позитивна людина, вступає в аспірантуру.
Мирослава Заєць – наш завгосп, нархозівець, але працює журналістом.
Остап Мазур – костровий, студент КНЕУ, першокурсник (його ще не знаю, новенький).
Саша Бузник – фотограф, дуже спокійна людина, також навчається в КНЕУ .
Я – Оля, тікаю від цивілізації з цікавими людьми та чекаю пригод на свою голову (а їх таки вистачило).

Сам похід обіцяв бути тихим, мирним, спокійним, без особливих ускладнень, це ж бо одиничка. Та ми в Карпатах, і там гори диктують свої правила. Отже, першим ці правила не витримав Остап який зійшов з дистанції на третій день, і тепер нас лишилось четверо Саша і три дівчини. Коли Таєчка з Мирославою спускали Остапа до найближчого населеного пункту то вивели теорію: у кожного гуцула свої відстані, і що у грибників не варто запитувати дороги, краще довіряти карті і компасу, вони точно правду скажуть. О, як нам  згадувались уроки з орієнтування, а ще як ми жалкували що пропускали такий важливий предмет! Просто коли піднялись в гори другого дня, то надвечір заблукали, а зранку звичайно зорієнтувались, але нам прийшлось підійматись по потічку прямо по воді і перелазити через повалені мокрі, трухлі дерева, а це дуже небезпечно, та це все одно було круто. А потім ми заблукали на п’ятий день, а шостий довів нас до кордону Румунії. А ще ми  вияснили що для того щоб зорієнтуватись де ти достатньо вилізти на ялину і роздивитись все гарненько навкруги. Висновок: орієнтування ніколи не буває зайвим!!!! А тепер про приємне, скільки там чорниці, великої і смачної, да…. то були солодкі сторінки походу.

Блукаючи по лісним стежкам у Карпатах, там де незаймана людиною природа ти поволі звертаєш увагу на все, а особливо на сліди диких звірів. Зранку четвертого дня походу, ми зустрілись з якимось звіром рижуватого кольору; напевне він смакував чорницями, але того ми не дізнаємось вже ніколи, бо ми швиденько побігли по дорозі в одну сторону, а те щось невідоме в іншу. В той день ми таки багатенько кілометрів пройшли. А який чудовий захід сонця відкривався перед нами, а ще ми знайшли закинуту двох поверхову закинуту колибу. Вечір, як завжди: хтось займається розведенням багаття, хтось шукає воду, одним словом, робота кипить. Тільки воду потрібно було шукати в лісі, під пагорбом, де вже було достатньо темно. Цього разу чули тільки звук і того було достатньо щоб за лічені секунди піднятись вверх по схилу і так само швидко розпалити багаття. Сидячі за чашечкою смачного чаю, ми ще раз почули звук, а може то вже була наша уява та все одно на другий поверх ми перебрались дуже швиденько. Нарешті, день закінчився, а перед сном його так і назвали –– ден переляків.

Похід триває десять днів відповідно до цього, ми, як всі нормальні туристи відмічали екватор. Знайшли гарну місцину, розклали табір. На вечерю в нас було смачне різотто з білими карпатськими грибами, а далі …. дівчата таки ще є в світі справжні чоловіки. Наш єдиний чоловік Сашенька, заради того щоб пригостити нас чимось смачненьким взяв із собою баночку смачного сунично-полуничного варення. Ніколи в житті я не їла нічого смачнішого! І це так було приємно.

Похід то є велика суцільна пригода, і вона має своє закінчення.

Із-за того що в нас було спуск однієї людини нам не вистачило трошки часу щоб пройти чорногірський хребет, а потім ще й погода зіпсувалась. І на тому ми закінчили свій похід. Та все одно в  нас лишилася причина, яка дала нам можливість повернутися ще раз туди, де ти можеш бути вільним…

Одне згадування

  1. […] Олі Фещенко про липневий похід Карпатами […]

Прокоментувати

Ваш імейл не розголошується. Необхідні поля позначені *

*
*