Керувати
За     

Молюхів бугор – 2003

Автор Невідомий // “Економіст”

Ура! Скіфи направили свої стопи на розкопки середньостоговської культури. У вас може виникнути питання що це за культура? Даю відповідь: Це гора черепків з глини, Уламків кісток і каменю, які спокійно лежать віками під товщею землі, покладені туди нашими предками, яких ми археологи-студенти згадуємо не злим тихим словом…

Дорога.

Так ось. Наша історія розпочалась 2.07.2003 у славному граді Києві Біля спорткомплексу „Економіст”. Заспаний народ потихеньку зносив свої речі до місця збору. Сонце безжально смалило потилиці але ми вирішили не здаватися, поки що…

Всі дуже зраділи, коли з’явився автобус, швидко запакувались у нього і вирушили в путь. По дорозі ми не тільки виявили те, що з нами їде кішка, але й згадали, що забули сало, а ви розумієте, яке це було для нас, українців, горе…

Однак за веселими розмовами і спогляданням пейзажів ми швидко позабули втрату і непомітно дісталися до місця дислокації.

Табір.

Да… Для того, щоб уявити місце розташування нашого табору вам буде достатньо уявити поверхню столу; посередині покладіть білого хліба з сільничкою-наметом зверху і декілька кущиків кропу навколо цієї ідилії, що створюють видимість лісу. Ну що? Смачно вийшло? Оце і є Молохів Бугор.

Молохів Бугор.

МБ03- це місце, оповите таємницею і заселене на півмісяця археологами.

Чому бугор? Зараз поясню. Взагалі назва „Молохів Бугор” пішла від того, що тут, по-перше, колись були болота і за місцевими повір’ями проживала нечиста сила, молохи. А по-друге, жив козак Молюх, але зовсім недовго. Допити і виманювання у місцевих жителів більш докладнішої інформації не дали. Тому приймемо те, що маємо.

Однак задовго до козака, і навіть до всілякої нечисті, на території Молюхового бугра стояли не раз табором різні кочові племена.

Кочівники.

Цікавий народ ці кочівники. Мандрують собі безкраїми просторами у пошуках кращого життя, час від часу зупиняючись і засмічуючи ті самі простори продуктами власного виробництва.

Так от ті самі представники середньостоговської культури примандрували на територію нашої України десь з Азії. Отак мандруючи дійшли вони до нашого Дніпра. Їм тут так сподобалося, що вони вирішили тут оселитися.

Проте береги Дніпра були вже зайняті племенами до трипільців і трипільців, що змусило наших піддослідних оселитися на берегах приток. Певно дуже їм сподобалася річка Тясмин, що постійно замивала своїми водами плавні. І дав Бог їм розуму стати табором на Молюховому бугрі, а чим вони там займалися можна судити за зробленими знахідками.

Знахідки.

А знахідки тут дуже різноманітні: шматочки глечиків, скалки кремнію, кістки тварин та людей. За знайденим ми робимо висновок, що люди в цій місцевості не тільки відпочивали, а й займалися скотарством, гончарством, виготовленням засобів праці. За знайденим рогом козла можна було судити, що подекуди й землеробством.

Отак потроху, виймаючи на поверхню науковий матеріал, робили ми свої висновки.

Розваги.

Проаналізувавши все вище сказане ви можете дійти висновку, що ми,Скіфи, на Молюховому Бугрі лише працювали. (Нехай це залишиться між нами, але ми ще, бувало, відпочивали).

Безперечно, головною нашою розвагою було копання рідної матінки землі, проте були й інші веселощі.

За відсутності атракціонів, парків розваг, дискотек і барів у степах Чернігівщини ми були змушені шукати розваги в буденних речах, таких як, наприклад, складання байок, готування їжі, ловіння гав і таке інше.

Щодня засиджувалися до півночі біля вогнища, розповідаючи один одному небилиці, співаючи пісень. Однак дякуючи нашим керівникам, Ользі Валентинівні, Віталію Олександровичу та Тетяні Миколаївні, ми багато чого дізналися про етнографію Чигиринського краю, в якому перебували, відвідали Суботів, відсвяткували як годиться свято Івана Купала. А тепер про все докладніше.

Суботів.

Батьківщина славного сина України Богдана Хмельницького манила нас не стільки як явище культурного чи історичного значення, а як можливість невеличкого перепочину.

С. Суботів знаходилось від місця нашого розташування кілометрів за 10. Частина нашого особистого складу вирішила подолати цей шлях пішки(про що, за наявності дощу, неодноразово пожалкували), а інші вирушили туди на автобусі. Звісно частину шляху довелося долати пішки, обносячи по дорозі садочки цивільного населення.

Отак, з гарним настроєм, прийшли ми на батьківщину вищезгаданого пана Богдана і майже одразу розчарувалися, оскільки очікуваного святкування Івана Купала не відбулося в той день у цьому селі.

Однак, завдяки старанням і знанням доброї тітоньки екскурсовода, що до ладу розповідала про невідомі на той час для нас сторінки з історії життя славного гетьмана, про тогочасний побут жителів с. Суботів, про велику кількість археологічних знахідок на його території, ми змушені були забути всі прикрощі, що їх завдала нам доля у вигляді дощу і зірваного свята. Дуже цікавою видалася для нас екскурсія і до церкви родини Хмельницьких, зображення котрої може спостерігати кожен володар п”ятигривневої купюри.

Пам’ятним для нас видалося і відвідання відомих Трьох Криниць, викопаних за наказом гетьмана(вода в них багата фтором). Попивши мінеральної водиці, так би мовити, оздоровившись, вирушили ми у зворотну путь. Переспівавши всіх пісень, стомлені, голодні, мокрі завершили ми свою мандрівку у теплих наметах, зігріті духмяним чаєм на травах, під дружнє чавкання НЗ товаришів у сусідньому наметі.

Свято продовжується.

Дуже нам всім хотілося відсвяткувати Купалицю і вирішили ми зробити це 7.07. Дівчата плели віночки, а хлопці готували костюми всілякої нечисті(що без наявності цивілізації, теплої води та мила не коштувало їм ніяких зусиль).

На березі Тясмину за сплетеними віночками знавець усіляких трав Віталій Олександрович розповідав дівчатам про їхнє майбутнє, характер і таке ін. Після цього віночки були спущені на воду для визначення статусу дівчат у цьому році(заміжня/незаміжня).

На цьому святкування не закінчилося. Була вирубана верба і закопана посеред нашого табору. На неї навішали усіляких сюрпризиків. Гра заключалася в тому, що хлопці повинні були зірвати ці принади з дерева. Однак не все так просто, як вам здається. Дівчата тим часом мали відганяти хлопців за допомогою… віників з кропиви. Та, як ви розумієте, для наших бравих козаків ні кропива, ні тим паче дівчата не є перепоною в досягненні цілі і… „Бастилія” була взята.

Під дівчачі смішки і інтенсивне почухування хлопцями пожалених місць перейшли ми до іншої частини свята – спалювання нечистої сили в особі солом’яного опудала. Спаливши нечисть, розклали ми багаття, через яке попарно перестрибували. До того весело у нас виходило, що завітали до нас друзі із сусіднього табору археологів. Звичайно ми їх не залишили осторонь і приєднали до нашого дійства.

Навеселились вдосталь… Тиха українська ніч. В селі брешуть собаки, поступово стихаючи, тільки де-не-де непорушну тишу сколишуть шугання сови та мирне хропіння та посопування студентів КНЕУ у розкиданих по степу наметах…

Епілог.

Ось так проходили в цьому році перші скіфські розкопки. Однак на це літо це ще не все. Попереду підводні розкопки, міжнародна конференція в Талинках, пішохідний похід в Крим.

Все цікаве ще чекає на тебе, Скіф

Прокоментувати

Ваш імейл не розголошується. Необхідні поля позначені *

*
*