Керувати
За     

Про Карпати

Автор Мартинюк Ігор // “Економіст”

Прекрасна країна Україна. Напевно Бог створював цю ділянку планети з особливим натхненням і піднесеним настроєм. Як щедрий дар отримали ми чудову і неповторну, таку різну, але ж рідну нам українську природу, природу нашої землі.

Недосяжний горизонт вільних степів пронизаний нитками живих рік і чарівний лісостеп, що підпирає небосхил, тримаючись міцним коріння за найблагодатніший у світі грунт – український. Силою волі, міцністю щирої дружби постали, як пам’ятники вічності і часу, Карпати – гори радості і щастя нашого народу.

Сюди, в Карпати, в саме їх серце завітали минулої весни ми – Скіфи. Нас привели до цих місць любов до природи, повага до традицій народу, спортивний інтерес і, безперечно краса і неповторність самих гір.

Привітним сонячним ранком зустрів нас знаменитий край – Гуцульщина. Вверх по течії швидких бурхливих вод Чорного Черемошу, в напрямі виблискуючих під променями сонця, засніжених вершин Чорногорського хребта, пролягав наш маршрут до місця стоянки. Далі почалось повсякденне, але завжди таке різнобарвне і неповторне життя туристів. Перший обід, розбиття палаткового містечка, налагодження катамаранів, перші тренувальні сплави на рівній воді з висококваліфікованими інструкторами, розвідка території і ознайомлювальні сходи на гірські вершини, що безпосередньо оточують базу, ніби мури велетенської фортеці.

Але давайте не будемо поспішати і докладніше зупинимося на найбільш значущих і цікавих подіях.

Час нашого походу заплановано співпав із Великоднем. Ще напередодні великого релігійного свята все навколо перебувало вже в таємному очікуванні: прибрані садиби дивились на перехожих своїми різнобарвними очима-вікнами із-за добротних хазяйських парканів, а обличчя людей, яких нам доводилося зустрічати, виражали спокій і привітність. І ось, пізно ввечері ми вирушили до церкви на святкову Пасхальну службу. З першої ж миті перебування у Храмі Божому нас вразило вбрання місцевих прихожан. Абсолютно всі від маленьких діточок до бабусь і дідусів були одягнуті у святковий одяг. Мережені ритуальною вишивкою кептарі, полотняні сорочки, чорні блискучі спідниці у жінок і штани в чоловіків, сяючі червоні чобітки – ось лише блідий опис того вбрання. Ця подія красномовно свідчить про те, що традиції народу живі, живі по-справжньому не для іноземних гостей і телекамер.

Ми також відвідали приватний музей народного побуту у місті Верховина. Там власник будинку-музею познайомив нас із колекцією музичних інструментів Гуцульщини (на кожному з яких він власноручно виконав музичні етюди), виробами із глини місцевих майстрів, народними вбранням минулих часів, та багатьма іншими цікавинками, прикрашаючи все живописною розповіддю.

Настала черга згадати і про іншу, крім вивчення народних традицій та обрядів , причину нашого приїзду у Карпати, до берегів Чорного Черемошу. Якраз у цей час вода, що, танучи, сходить з вершин гір, наповнюючи струмки собою, живить мільйонами приток гірську ріку. Саме тепер вона набирає своєї найбільшої сили і тим самим манить до себе туристів-екстремалів з усього пострадянського простору. Під керівництвом досвідчених інструкторів, найкращих у своїй справі, екіпажі двох катамаранів неодноразово переборювали течії, підводні камені, крижані хвилі, отримуючи при цьому добрячі дози адреналіну. Що показово, у сплаві брали участь не тільки скіфи-парубки, а й тендітні скіф’янки, хоча відрізок проходження був не найлегшим. І, що головне, всі залишились задоволені. Якщо не плаванням, то самими лише горами точно. І це не мало значить. У гір бо є велика сила, що притягує, манить щоразу вище і вище до вершин географічних і духовних.

Остання ніч. Ніхто цієї ночі не міг спати . Всі вирушили в гори зустрічати світанок. Хто по знайомому маршруту, а хто з ліхтарем і картою в невідому сторону, Скіфи відправились востаннє цього разу напитись романтики. І перед самим сходом сонця, стоячи кожен на своїй вершині, перемигуючись ліхтарями, ми сказали одне одному більше ніж у довгій розмові. В мить найбільшого захоплення, стоячи на вершині перед зорею, відчувати надійне плече товариша – це є справжнє щастя.

Ідіть в гори, якщо ви там були і якщо ні, самі, чи з Скіфами (надійніше останнє), бо один із найцінніших дарів нашої природи – це наші Карпати. І ніякі слова не опишуть того, що ви відчували і відчуваєте.

Ігор Мартинюк, ФЕФ 6104, 3 курс

Прокоментувати

Ваш імейл не розголошується. Необхідні поля позначені *

*
*