Керувати
За     

Подорож в Задзеркалля!

Переможець конкурсу «Скіфське перо 2011 весна»Арцемович Роман

Мандрівка з самого початку була нестандартною. Через брак квитків, частина Скіфів вирушила іншим потягом. З рештою команди (Макс, Олег, Оля, Роман) ми виїжджали потягом  №09 Ш з Центрального вокзалу. Знайшовши необхідний вагон ми нарешті поскидали речі і сіли пити чай. Перекусивши, чим Бог послав, а точніше, хто що взяв їстівного собі в дорогу.  Потомлені всі вляглись спати. Нам почало везти ще з моменту приїзду.

Із станції одразу відправлялась наша маршрутка до кордону. Потрібно було подолати 30 км до необхідного села. Якість дорожнього покриття була жахлива. Яма на ямі. Виникло стійке враження, що війна зачепила і нашу територію. За 45 хв. такої тряски ми вигрузились в ще більш цікавому місціКучургани. Вони виправдовують на всі 200% свою назву. Розбита грунтова дорога, навколо якої тулиться з 30 непривітних сірих будинків. Пункт пропуску виявився добре заасфальтованою та сучасно обладнаним. Була 9-та година холодного та дуже вітряного суботнього ранку. Тут встиг вже зібратись величенький натовп місцевих.

Десь за півгодини ми пройшли перевірку з української сторони. Далі по спеціальній доріжці дістались пункту пропуску ПМР, впевнені, що зможем так само швидко, пройти і його.  Нас протримали 1.5 год. Всі добряче позамерзали. На щастя, одразу біля КПП змогли знайти маршрутку до Тирасполя. Перше, що мене тут вразило – всюди гарна якість доріг.

Скіфи у Придністров'ї

Також по столичному шосе стояли акуратно підстрижені та побілені дерева. Цих 30 км. закінчились швидко. І в 11:00 годині ранку вже були на місці. Водій довіз нас під самий  дім.

Про проживання в 3 кімнатній квартирі на 9 поверсі.

Господиня Ірина весь час гарно до нас відносилась, і багато в чому допомогла.  Добре поснідавши, ми відправились до м. Бендер. Погода вияснилась, засвітило сонце.  На термометрі +12°.

Сьогодні треба побувати в 4 різних місцях. Проїзд в тролейбусах і маршрутках по місту 2 руб.

Хоча всі водії нормально приймають в транспорті гривні. За наших 100 грн. – 130 руб.  Потрібна нам зупинка була в кінці міста Тираспіль. Звідси йшов «культовий тролейбус» №19. Здійснював свої рейси ще з часів війни за незалежність 90-92 рр.., коли було перемирав між боями. Виявляється 80% тролейбусів ПМР білоруського виробництва. Краєвид нагадує Дніпро з його великими піщаними пляжами на затоками.

Висадились ми в центрі Бендер та швиденько попрямували до фортеці. Місто своєю архітектурою і сірими будинками, нам нагадало повернення до початку 90-х. Є багато цікавих місць. З правої сторони починається фортечні мури. Територія комплексу займає 20 га. Тут з 1990 р. розміщається військова частина з величезними складами. Щоб пройти в замок, потрібно дозвіл вищого військового керівництва. Тому я переговорив з їхнім сержантом і він підказав, як нам краще дістатись до потрібного місця. І ми пішли в обхід. В повному складі спустились до річки Дністер. В них до цього часу по березі є загородження з колючого дроту.

Всіх вразила прозора річкова вода, але йти довелось хвилин 15. Швидко дістались до пролому в стіні, котрий вивів нас прямо до пам’ятнику барону Мюнхаузену. Ледь встигнувши сфотографуватись до нас підійшов місцевий міліціонер. що довго не пускав пройти далі. Та врешті решт, погодився супроводжувати нас. Пройшовши метрів 30 побачили ще пам’ятник. На превелике здивування, виявилось що він штабс-капітану Івану Котляревському. Письменник брав активну участь в його облозі. Ще вище чорний гранітний монумент бендеській конституцій, у вигляді розкритої книжки.

Скіфи у Придністров'ї
Нарешті всі всередині фортеці. Пройшлись по стінам і піднялись на головну башту. Звідси просто фантастичний краєвид на околиці. Оглянули також – пам’ятник нащадкам, блокпост російських миротворців, «Меморіал Памяти та Скорботи», пам’ятник Мініху, старовинний Преображенський собор, храм Іоакима та Анни. «Меморіал зигиблим» у ІІ Світовій.

Далі маршрут прямував до с. Кіцкани. Добирались 20 хв. на старенькому ЛАЗі. Поселеня, одне з найстаріших в ПМР з 1368р. З нього легко контролювати підступи до Дністра. Воно вирощує городину для Тирасполя. Тут розташований Свято-Вознесенський Ново-Нямецький монастир, один з найстаріших в країні. За часів Радянського Союзу, із 1958 по 89 рік – зачинений. Оригінальна рожева, 69-метрова дзвіниця з годинником, тягнеться до неба. Збудована відомим петербурзьким архітектором. Поруч з нею літня і зимня церкви. Служителі, вміло розчистили подвір’я, зробивши гарний ландшафтний дизайн. Ще є безкоштовна лікарня для паломників, церковний музей, бібліотека, типографія, фруктові сади, іконописна майстерня. Це чоловічий монастир, де живе 87 монахів, які на 90% молдавани. Вони відносяться до Молдавської патріархії РПЦ. На свята сюди зїзджаються натовпи народу.  Дуже допомагає російська православна церква.

Потім огляд виставки  с. Терновка. Повна назва –«Музей виноробства Пляшка». Це приватна колекція – більше 6000 рідкісних, ексклюзивних, сувенірних екземплярів із 170 країн світу. Її висота 28 метрів. У вигляді круглої пляшки, розділеної на 5 поверхів. А всього тут більше 20 тис. пляшок алкогольних напоїв – коньяк, вино, віскі, водка, ром, шампанское, джин, текіла. Майже кожне горло залили воском, щоб не випарувалось з часом. Кожний експонат по-своему унікальний – пляшка в вигляді телефона чи з зображеннямм картини Пабло Пікассо, в формі автомата Калашнікова чи з Східним колоритом. Є пляшки віком 100-200 років. Один з дорогих експонатів – пляшка коньяка урожаю 1852 року, а поруч фужери з дому Романових. Заснував Григорій Корзун у 1988 році. Потім приватний бізнесмен, зараз радник президента ПМР. Знов пощастило. Офіційний вхід – 10 дол з людини. Ми домовились значно дешевше. На території розташовані ще 4-зірковий готель, ресторан, 5 барів, сауна з басейном, тенісний корт, 2 дегустаційні зали, сувенірний магазин, тренажерна зела. Самий дешевий номер 25 дол. Дуже економічно вигідно. Бо поруч в столиці від 50 дол. До міста їхати 15 хв. маршруткою. Всім сподобалось!

Всі фотографії →

Останнім на черзі став Тирасполь. Місто дуже сучасне і мальовниче. Швидко розвивається. Населення 200 тис. До вечора встигли побачити:

  1. Дім уряду і президента.
  2. Меморіал слави з танком-пам’ятником.
    На меморіальному полі поховані визволителі Придністровя, у 1944 і захистники від військ Молдови в 1990-92р. Тут же пам’ятник землякам-“афганцям”
  3. Кінний памятник Суворову (1979) на площі його імени Неофициальный символ ПМР. Це зображення було на шевронах національної гвардії під час тієї війни.
  4. Білий собор Різдва Христова с 5 золоченими куполами, коло Центрального ринку до 2000-ліття христианства.
  5. Один з кращих в СНГ  винно-коньячний завод “KVINT”.
  6. Cпорткомплекс “Шериф” (2000-2003). Территорія  більше 40 га.
  7. Драмтеатр. Тут була проголошена незалежність ПМР. Гарні вистави, а квитки дешеві.
  8. Республіканский ботанічний сад. – Найкраща коллекцией рослин серед Молдови ти Румунії. Знаходиться в 2 зупинках за драмтеатром.
  9. Покровський собор. Недавно побудована, оригінальна п’яти купольна споруда, поблизу центру.
  10. Церква Пресвятої Богородиці. Теж досить нова. Ближче до околиці.
  11. Парк відпочинку « Перемога». Чистий і добре прибраний.

Скіфи у Придністров'ї

Наступного сонячного дня екскурсія в монастир у Сахарні. Поїздка майже через всю країну. По спідометру 160 км в одну сторону (130руб). Їхати 2 години. Таксист Андрій весь час відповідав на наші запитання. 

Дубосари – невелике містечко з великою кількістю приватних будинків. Тільки в центрі квартал 5 поверхівок.  Тут же будинок рай адміністрації , « меморіал загиблим у війні за незалежність. Тут тоді проходили жорстокі оборонні бої за місто та ГЕС, що постачає електрику половині ПМР. Також старовинний мальовничий кафедральний Собор Всіх Святих з 1797 року. Коло Дністра, є ще залишки оборонних укріплень. Недалеко зустріли святкову процесію, що несла велику ікону.  Вона виявилась з Сахарни. На Вербну Неділю чорноморські придністровські козаки та миряни обносили її по кордонам країни. В цьому районі, зосереджені величезні виноградники, що належать компанії Кvint. 

Рибниця – райцентр та прикордонне місто із 1628 року. Більшість будинків 9 поверхівки. Тут є кілька промислових підприємств. Функціонують 12 шкіл, 2 ПТУ та 3 ВУЗИ. У 1975 році був зведений Меморіал воїнської слави висотою 24 метри. Головною теперішньою визначною пам’яткою міста став червоний Михайло-Архангельський Собор- найбільший у Молдові та ПМР. Будувався 15 років та відкритий 21 листопада 2006. Може одночасно вмістити 2 тисяч парафіян.

Біля Дністра прикордонний пост ПМР. З молдовської сторони – пост ГАЇ. Це вже початок міста Резина. Попри річку їдем до села. Черговий раз 8 км. суцільного бездоріжжя. Монастир «Святої Трійці» Сахарна.  На правому березі річки, 110 км. на північ від Кишенева.  Розміщений у вузькій глибокій балці на березі гірського струмка. Заснований 1459 р. В комплекс входять 2 церкви – зимова Успенська(синя) і літня Святотроїцька(жовта). Дім настоятеля, трапезна з кухнею і пекарнею, флігелі з кельями. Все це живописно розташовано на 3 терасах, що підіймаються одна над другой. За легендою, капличка побудована на місці, де одному з монахів явився на скелі сяючий лик Богородиці. Дойдя до нього, побачив в камені слід її босой ноги . З часом він обріс будівлами, в більшостів деревяними. Лише в  XIX ст.,  монастир став камяним. Сама висока скеля – Грімідон. На місці сліду – збудована капличка.. Цікавим є система природних  водоспадів та цікавої форми купальня. Де тече лікувальна вода. Під самим монастирем збереглися давні печери з розписами та іконами.Ці місця самі святі для всіх молдован. Та ще святішим, вважають Почаїв, де слід правої ноги Богородиці. Вони туди їздять періодично на прощу. Місця дуже красиві.

Ось така вона інша реальність !

2 коментарів

  1. Роман Арцемович
    Posted 22 Червня 2011 at 11:13 | Permalink | Reply

    Пояснення !
    Я ціну і репертуар дізнався у пані Ірини. Тієї жінки, де ми жили всі 2 дні нашого перебування в Тирасполі.

  2. Posted 22 Червня 2011 at 15:23 | Permalink | Reply

    Всі фотографії є тут https://picasaweb.google.com/tk.skify/110417

Прокоментувати

Ваш імейл не розголошується. Необхідні поля позначені *

*
*