Керувати
За     

З новым годам і Калядамі!

Учасник конкурсу «Скіфське перо 2010 зима»Куліцька Ольга

Ні, я не забула українську і мову також на комп’ютері переставила вчасно, це стандартне привітання білоруською, яке маячило на виході з мінського вокзалу. Як нас (СКІФІВ та К12) занесло в Білорусь і що ми там робили, далі в деталях.
Організатор нашої  поїздки Сергій Головацькій постійно повторював : «Все по плану». Так все і було, ну майже так)

ПОЧАТОК  або «Избушка там на курьих ножках…»

Все  почалося 30.12. на станції метро Житомирська з якої і відправився наш міні-автобус до Білорусії. Час в дорозі летів непомітно, під звуки гітари ми перетнули кордон і приблизно о сьомій ранку  були висадженні серед поля добрим дядьою-маршрутчиком  з фразою: « Вам тут недалеко – дійдете, автобусом тут не проїхати, замело дорогу». А що нам, ми ж СКІФИ – взяли рюкзаки і пішли пішки!  Виявилось дійсно недалеко. Через півгодинки ми дійшли до нашого будиночку в стилі радянсько-білоруського ретро.

Почалося приготування до нового року, але тут виявилось, що посуду в якому готувати немає, столів, стільців  також. В будиночку було прохолодно, ні, журналістика має бути правдивою, в будинку було холодно і ми вирішили розтопити піч… потім три години ходили як їжаки в тумані.
Близько п’ятої вечора все почало ставати на свої місця: вечеря готувалася, в будинку стало тепло і чисто. Дощики виконували одразу дві функції: теплоізоляції (хтось заткнув ними щілини в стінах) і естетичну (створювали атмосферу Нового року)


Ввечері  організатори запропонували всім охочим зіграти в квест на території нашого будинку, що підняло всім настрій та налаштувало на позитивний лад. Під бій курантів і привітання Лукашенка  зустріли Новий 2011 рік і пішли спалювати чучело старого року.

«Я к тебе прилетаю, Беловежская пуща.»

В цю ніч ми спали дві години, бо автобус який мав нас відвести на Біловежську пущу відправлявся близько восьмої ранку з сусіднього села. Далі уявіть картину: 1 січня, 8 ранку вісімнадцять туристів чекають на сільській зупинці автобус, бо по розкладу він має бути, кожний день же ходить. Чому ж перше має бути виключенням?)
Білорусія – не Україна! (кеп))) Ми подзвонили на автостанцію і за нами прислали резервний автобус. Згадала, нас ще чаєм напоїли і відігріли в будинку недалеко від зупинки. Далі вокзал Пружани і наступна дилема, де поміняти гривні на білоруські рублі, бо треба купляти квитки до Біловежської пищу і Бресту. Як в американському фільмі – хеппі енд – знайшли хлопця, який погодився за гривні відвести нас до Біловежської пущі а звідти в Брест.


Біловежська пуща  – ліс, який на території Білорусії і Польші зберігся в недоторканому стані. Не буду писати розписувати деталі. Кому цікаво в Вікіпедії все є.
Перше на що звертаєш увагу – неймовірно чисте повітря. На жаль, у нас було обмаль часу і ми вибрали одну частинку для огляду, щось накштал зоопарку, в якому представлено звірів, що проживають на території Біловежської пущі: лисиці, вовки, зубри, дикі кабани, сови і тд.
Ввечорі ми дісталися Бресту. Безмежно втомлені і голодні знайшли квартиру і по чотири чоловіки, як партизани туди заходили. (квартира орендувалася на 4 чоловік, а не на 18).

«Даешь Белорусь?»

О сьомі знову підйом. На «повестке дня»  – Брестська фортеця.
По дорозі туди натрапляємо на столову, про яку просто не можна не написати. Їжа в ній, ще з часів СРСР, не по свіжості, по якості. Ми туди навіть на вечерю повернулися.


Брестська фортеця – це щось неймовірне. Вся її територія проникнута духом патріотизму. В музеї нам дають приміряти воєнний одяг та повністю зануритися в атмосферу тих часів. Територія Брестської фортеці вражає своїми розмірами та містами, які варто подивитися.


Потім завершальний етап – брестська ялинка і вокзал, де частина з нас поїхала до дому, а інша в Мінськ – Гомель-Чернігів.  Про це вже в наступній статті.

Кажуть: як новий рік зустрінеш, так його й проведеш. Тримайтесь в цьому році  ті, хто був у Білорусії!!!

Прокоментувати

Ваш імейл не розголошується. Необхідні поля позначені *

*
*